Космічне життя та екстинкціонізм

AI Машинний переклад з англійської (AI).

Які є свідчення існування космічного життя?

Якщо на Землі може бути життя, то ймовірність уже більша за нуль. Разом із неосяжністю Всесвіту це майже гарантує існування космічного життя. Але це не все: навіть із нашими нинішніми примітивними технологіями ми маємо ще більше свідчень того, що на інших планетах є життя.

Свідчення номер 1

Органічні молекули, як-от азотисті основи (з яких складається ДНК), амінокислоти (з яких складаються білки) і навіть жирні кислоти, знайдено на астероїдах. Це саме ті молекули, з яких складається життя. Органічні молекули трапляються всюди.

Астероїди Рюґю та Бенну, а також метеорит Мерчісон ретельно досліджено. На них знайдено всі азотисті основи, багато амінокислот, з яких утворюються білки, і карбонові кислоти (жирні кислоти).

Джерело pnas.org, astrobiology.com, researchgate.net

Якщо космічне життя можливе, чому воно досі не дісталося до нас? (Парадокс Фермі)

Краще запитання таке: якщо космічне життя існує, особливо розвиненіші цивілізації, чому вони не спричинили космічне вимирання? (Бо розвинена цивілізація з високою емпатією та логікою може дійти лише до екстинкціоністського висновку; це детермінізм.)

Дві можливості:

1. Існує межа найширшого й найґрунтовнішого можливого вимирання, і ми під цю межу не підпадаємо.
2. Ми перша розумна цивілізація або одна з перших, що розвиваються одночасно (гіпотеза перших народжених).

Кілька аргументів і свідчень підтримують гіпотезу перших народжених:

1. Що старшим стає Всесвіт, то більшою стає металічність (частка атомів із вищими атомними номерами), а разом із нею зростає кількість зір населення I, як-от Сонце. Вони сприяють появі планет земного типу з механізмами стабільності, як-от тектоніка плит, якій для роботи потрібні радіоактивні мінерали. Тектоніка плит і стабільність планети необхідні для розвитку складного життя.
2. Треті спіральні рукави галактик, що сформувалися значно пізніше, є дуже добрими зонами придатності для життя, бо там менше зіткнень зір, ніж у першому та другому. Наше Сонце теж розташоване в третьому спіральному рукаві Чумацького Шляху.
3. За дослідженням NASA, близько 92% планет земного типу ще мають з'явитися.

Джерело sciencedaily.com

Людська цивілізація, можливо, одна з перших і рідкісних подій, що сталися у Всесвіті на цей момент. Це означає, що, можливо, саме нам належить знайти розв'язання загального страждання. Шукати ефективне розв'язання для страждання, яке ще попереду, мусимо ми.

І це не все: наведене дослідження також показує, наскільки важливо досліджувати найширше й найґрунтовніше вимирання і наскільки це наш моральний обов'язок. Бо більша частина страждання у Всесвіті ще попереду. Будуть планети, на яких у майбутньому з'явиться чутливе життя, і там може навіть не виникнути розумних форм життя, які могли б собі допомогти. Тож наш моральний обов'язок шукати найширше й найґрунтовніше можливе вимирання.

Чи можливе космічне вимирання?

Ми живемо в добу, коли наука й технології щойно почали розвиватися і зростають експоненційно. Але в науці ми ще не маємо всіх відповідей. Екстинкціонізм - практичний рух, який не дає людям хибної надії й обіцянок утопії. Але ми знаємо, що маємо робити. Мета ясна: ми маємо дослідити й визначити, яке вимирання найширше й найґрунтовніше з можливих. Бо це все, що ми можемо зробити, і, як уже сказано, це єдине можливе ефективне розв'язання.

Наприклад, розпад вакууму є потенційним методом вимирання за межами Землі. У цьому опитуванні 18,8% науковців кажуть, що штучно спричинений розпад вакууму може стати можливим у майбутньому.

Опитування arxiv.org

А якщо з'ясується, що розпад вакууму можливий? Чи варто його спричинити?

НІ! Якщо існує ширший і ґрунтовніший метод вимирання, ніж розпад вакууму, нехай навіть лише в теорії чи як наукове припущення, ми мусимо шукати далі. Наша мета й далі - найширше й найґрунтовніше вимирання.

А якщо розпад вакууму і є найширшим і найґрунтовнішим вимиранням?

Якщо наукові дослідження підтвердять, що розпад вакууму є найширшим і найґрунтовнішим вимиранням, тоді так, ми спробуємо його спричинити.

А якщо доведуть, що розпад вакууму неможливо викликати?

Відповідь та сама: ми прагнемо найширшого й найґрунтовнішого можливого вимирання. Пошук найширшого й найґрунтовнішого вимирання лишається нашою твердою метою. Жодна наукова неможливість не може її похитнути, бо ми приймаємо наукову неможливість. Якщо не буде нічого іншого, ми можемо розробити мирне вимирання живих істот на Землі.

Та забудьте про 18,8%: навіть якщо є лише 0,00001% імовірності ширшого й ґрунтовнішого вимирання, ми морально зобов'язані його шукати. Бо навіть тепер, у XXI столітті, у нас багато свідчень того, що страждання поширене і що більша його частина ще попереду. Тому ми морально зобов'язані ризикувати власним стражданням у пошуках ефективнішого й остаточного розв'язання проблеми страждання.

Примітки

Екстинкціоністи не будуть і ніколи не повинні говорити про науково-фантастичні рішення, вигадані вдома. Активістам, які не займаються наукою, не потрібно говорити про науку. Як сказано вище, мета найширшого й найґрунтовнішого вимирання непохитна, і для активізму цього досить.

Кілька хибних тверджень і запитань:

1. Вимирання чи космічне вимирання на певному рівні неможливе - науково зарозуміле твердження, доки це не досліджено науково.
2. Вимирання чи космічне вимирання на певному рівні можливе - теж науково зарозуміле твердження, доки це не досліджено науково.
3. Коли це стане можливим? А якщо ні? А якщо ми ніколи цього не знайдемо? - Просто тривога.