Маніфест

AI Машинний переклад з англійської (AI).

Головна проблема: визнати реальність страждання

Світ має серйозну проблему, яку більшість людей не хоче повністю визнати. Ця проблема - крайнє страждання. Серед жертв - діти, які страждають від зґвалтувань і раку кісток, тварини, яких катують садисти або роздирають хижаки, і родини, що кричать у зонах війни. Ці жертви терплять дискримінацію, стихійні лиха, злочини, хвороби та психічні розлади. Ніхто не заслуговує на це страждання.

Найбільша проблема в тому, що суспільство не бачить загальної картини. Жертви існування не просто страждають і помирають; вони розмножуються, і наступне покоління знову мусить страждати й помирати. Є незліченні ненароджені діти, яких може спіткати викрадення чи торгівля людьми. Є незліченні тварини, які чекають на народження лише для того, щоб їх замкнули в клітках і вбили заради швидкого обіду. Незліченні майбутні жертви зіткнуться з хворобами, як-от Альцгеймер і рак, з нещасними випадками чи тяжкою психічною травмою.

Цей цикл страждання треба зупинити, і перший крок - визнати проблему. Історично етика й філософія світу будувалися на дискримінації. Люди виправдовуються релігійними книгами або дбають лише про певні групи, як-от білих людей, гетеросексуалів чи тільки людей. Багато хто вирішує, що страждання не має значення, якщо так їм зручніше. Це глибоко неетичні погляди, що маскуються під мораль.

Справжня етика має повністю зосереджуватися на погляді жертви. Важать лише жертви, бо саме вони відчувають страждання. На жаль, суспільство нині суворіше карає за спалення релігійної книги, яка нічого не відчуває, ніж за шкоду живій істоті. Абстрактну ідею "природи" захищають завзятіше, ніж справжніх диких тварин, які в ній страждають. Ми живемо в системі, де гнобителі за власними почуттями вирішують, що важливо, і ігнорують жертв.

Ми відкидаємо будь-яку дискримінацію і визнаємо, що все страждання погане і що воно єдине справді погане у світі. Будь-яка етика, не зосереджена на стражданні, - це просто аморальність, що зручна для когось. Ба більше, страждання вбудоване в саме існування. Наприклад, лев мусить убити зебру, інакше лев помре з голоду. Ані зебра, що тікає, ані левиця, що намагається нагодувати левенят, не є лиходієм. Страждання гарантує сам біологічний устрій. Катастрофи, хвороби, війни й хижацтво триватимуть до кінця часів. Доки існують свідомі істоти, існуватиме страждання.

Якщо проблема - існування, то єдине логічне розв'язання - неіснування. Менш розумні істоти бояться неіснування, бо не бачать логіки. Якби неіснування було справді поганим, люди оплакували б кожного ненародженого брата чи сестру, яких у них ніколи не було, а контрацепцію вважали б глибоким злом. Люди не плачуть за ненародженою дитиною, але плачуть, коли шкоди завдають народженій.

Неіснування - це просто стан до вашого народження. Це як глибокий сон без сновидінь, у якому ви не відчуваєте ні тривоги, ні самотності, ні порожнечі в чорній безодні, ні страждання. Це повний спокій і безпека від шкоди. Це той самий стан, що настає після смерті. Чиста логіка означає, що ми маємо суворий обов'язок зупинити цей цикл. Ми мусимо не дати майбутнім жертвам народитися, щоб уберегти їх від мільярдів років можливих жахів. Ми мусимо працювати заради мирного вимирання всіх свідомих істот. У цьому мета цього маніфесту.

У цьому русі страждання визначаємо як будь-який фізично чи емоційно поганий досвід, як-от тривога чи психічний розлад, якого свідома істота хоче уникнути. Ми зосереджуємося на крайньому, неминучому стражданні. Ми розрізняємо "страждання" і "біль". Біль - фізичне відчуття, а страждання - це біль, від якого ви активно хочете втекти. Тобто навіть той, хто любить спортзал чи екстремальні заняття, не "страждає", бо не хоче цього уникати. Таке чітке визначення робить об'єктивним фактом те, що страждання погане завжди й для всіх.

Хто наш супротивник

Система, що нав'язує страждання: Pro-Suffering, або Pro-Life. Кожен рух за справедливість має чітко визначити, проти чого бореться. Наш явний супротивник - справжній гнобитель кожної живої істоти. Пролайфери - це люди, які погоджуються, що дитинчат диких тварин мучитимуть або розриватимуть, аби тільки самим і далі насолоджуватися життям. Вони борються проти недискримінаційного екстинкціонізму, щоб зберегти свої шкідливі привілеї та ірраціональну мораль, зручну для них. (Застереження: не плутайте це з людиноцентричними дискримінаційними термінами; рух pro-extinction за соціальну справедливість якраз підтримує людське розмноження, щоб справді наблизити розумний результат повного миру, реалістично забезпечивши безпеку всім.)

Вони помиляються, бо ніхто не має права змушувати життя, а отже й усіх страждальців, тривати далі. Вони не мають права допускати, щоб ненароджених істот примусово приводили у світ, де їх можуть катувати. Тобто білий гнобитель не має права вимагати, щоб народжувалися раби, і навіть раб не може змусити інших рабів існувати. Змушувати когось існувати й страждати завжди неправильно. Проте саме цього пролайфери й вимагають: щоб це тривало й далі.

Людина є частиною проблеми Pro-Life, якщо вона:

• не переймається стражданням інших або активно хоче, щоб вони страждали.
• дотримується релігії чи іншої ірраціональності замість раціональної логіки й доказів.
• практикує будь-яку форму дискримінації, як-от расизм, сексизм, ейблізм, людський антинаталізм чи видизм.
• будує свою етику на особистому задоволенні, а не на доказах, логіці й зменшенні шкоди.

Хоча суспільство визнає деякі форми дискримінації, наприклад расизм і сексизм, видизм (дискримінацію тварин чи нелюдей) воно здебільшого ігнорує. Ті, хто нав'язує страждання, відмахуються від страждань тварин лише тому, що ці дискримінатори не розвинулися настільки, щоб бачити тварин серед жертв. Крім того, суспільство дискримінує жертв залежно від причини страждання. Дискримінатори Pro-Life виправдовують голодного лева чи смертельний нещасний випадок як "просто природу", знову ж таки лише тому, що ті, хто нав'язує життя, не розвинулися настільки, щоб зрозуміти нагальність втручання заради розв'язання проблеми страждання.

Але жертві байдуже, чи вона втратила кінцівку природно, чи хтось її відрубав. Тварині байдуже, чи вона голодує на волі, чи в людській клітці. Немовля страждає від природної хвороби не менше, ніж від злочину. Страждання однаково жахливе, і логічно ми мусимо не дати жодній його формі тривати.

Важливо розуміти, що пролайфери теж жертви біології. Садист чи ґвалтівник поводиться так, бо має психічний розлад або фізично позбавлений дзеркальних нейронів, потрібних для емпатії. Як ми біологічно не можемо звинувачувати лева в тому, що він полює, так не можемо звинувачувати людей у їхній хімії мозку. Проте вони все одно дефектні машини, яким бракує емпатії й логіки, щоб зрозуміти екстинкціонізм. Оскільки вони мають силу блокувати наш поступ, у цій боротьбі вони наші вороги. Вони просто біологічні перешкоди на шляху до миру.

Місія

Тверезий науковий підхід: на відміну від інших рухів, які облудно обіцяють досконалу утопію, ми не даємо хибних чи наївних обіцянок. Наша місія дуже ясна: дати спокій неіснування якомога більшій кількості істот. Ми дотримуємося трьох суворих правил, щоб рух був інклюзивним і недискримінаційним:

Правило 1: Спричиняти вимирання якомога ширше.

Правило 2: Спричиняти вимирання якомога ґрунтовніше.

Правило 3: Спричиняти вимирання якомога швидше.

Правило 4: Спричиняти вимирання якомога мирніше.

Правила 1 і 2 завжди мають перевагу над правилом 3, а правило 3 має перевагу над правилом 4, бо якщо вимирання не буде широким і ґрунтовним, у довгостроковій перспективі це призведе до значно гіршого страждання. Ми мусимо робити все необхідне, щоб досягти оптимального кінця.

Ми не стверджуємо, що вже маємо всі відповіді. Наукові дослідження - єдиний шлях, який точно покаже, як досягти цієї мети.

Фізика: нам потрібна передова теоретична й експериментальна фізика, щоб зрозуміти долю Всесвіту й знайти спосіб назавжди покласти край свідомому життю, можливо, через розпад вакууму, дивну матерію чи екзотичну енергію.

Штучний інтелект (ШІ): надрозумний ШІ безперечно стане основною частиною руху, спрямовуючи наші дослідження й продовжуючи пошук найоптимальніших методів вимирання.

Астробіологія: ми мусимо зрозуміти походження життя і те, як часто життя у Всесвіті стає чутливим.

Наш активізм існує, щоб просувати цю науку. Викорінення крайнього страждання - єдина справді змістовна дія, яку люди можуть виконати в інакше безглуздому Всесвіті. Зупинити насильство над дітьми й катування тварин нескінченно важливіше, ніж творити мистецтво чи досліджувати Марс.

Основні принципи й факти

Щоб досягти успіху, рух мусить суворо дотримуватися цих раціональних фактів:

Матеріалізм: існує лише фізична реальність. Розум - це просто біологічне "залізо"; немає ні магії, ні духу, ні надприродної сили.

Атеїзм: жоден розумний і добрий творець не створив би світу, сповненого такого крайнього страждання. Релігію повністю вигадано.

Нейробіологічний детермінізм: поведінку, особистість і вибір людини повністю визначає фізична будова мозку. Свободи волі не існує, а отже позиція Pro-Life - це біологічний дефект.

Консеквенціалізм: мета виправдовує засоби. Як людям довелося вести криваву війну, щоб покінчити з рабством, так і ми мусимо обирати більше благо, щоб запобігти нескінченному майбутньому стражданню.

Наука: ми покладаємося лише на абсолютну, доказову науку й відкидаємо будь-яку псевдонауку.

Етика, зосереджена на стражданні: нас цікавить лише те, щоб запобігати поганому й зменшувати його до прийнятного рівня, без дискримінації. Ми не цінуємо предмети, які нічого не відчувають, чи вигадані поняття, як-от релігія, гроші, нації чи "природа". Без цих принципів у рух прийдуть ірраціональні люди й зіб'ють його з курсу. Крім цих фактів, ми підтримаємо будь-яку політичну кампанію чи стратегію, що наближає нас на крок до мети.

План дій: як ми досягнемо мети

Ми мусимо робити все необхідне, щоб мати результати й досягти оптимального вимирання. У нас одна кінцева мета:

1) Широке й ґрунтовне вимирання: ми досягаємо його, підтримуючи дослідження в галузі ШІ, астробіології та фізики. Робимо це через активізм: просвічуємо й залучаємо раціональних людей, які потім залучать науковців, інженерів ШІ та мільйонерів, потрібних для фінансування проєкту.

У майбутньому нам, можливо, доведеться піти в політику, організовувати масові бойкоти, щоб змінювати державну політику, або навіть вести війну проти пролайферів. Ми маємо бути найбезкомпромісовішим рухом за соціальну справедливість в історії. Як аболіціоністи знали, що мусять змінювати закони й вести війни, щоб зупинити страждання рабів, так і ми боремося, щоб зупинити страждання кожної істоти, яку цей зламаний Всесвіт змусить існувати. Бути безкомпромісними означає бути готовими робити все необхідне, щоб викорінити страждання. Ми не можемо точно вгадати, які тактики знадобляться через сотні чи тисячі років, але єдиний прийнятний результат - нуль страждання.

Якщо людська раціональність та інтелект і далі зростатимуть, висновок екстинкціонізму цілком неминучий. Тож боротьмося, щоб назавжди покласти край стражданню. Жодна дитина не заслуговує на насильство, жодна тварина на рабство і жодна родина на лихо. Жоден хижак не заслуговує на голодну смерть, і жодна здобич не заслуговує, щоб її розірвали.

Ми раціональні люди, єдині, хто здатен зрозуміти й розв'язати проблему страждання. Оскільки лише ми можемо бути опікунами всіх чутливих істот, ми маємо суворий моральний обов'язок це робити. Тож об'єднаймося й боротьмося за них, за жертв існування.

Скасуймо страждання. Хай живе мир!